Приймаємо  участь у Всеукраїнському конкурсі дитячого малюнку

"Збережемо грунти України разом" ТУТ

 

    

ТУТ

                                                Консультації для батьків

   1. "Правила відвідування дитячого садка під час карантину"

   2." Профілактика травматизму серед дітей дошкільного віку" ТУТ

                        "ОСІНЬ -РАДІСНА ПОРА"  (цікаві фото)

                    "ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ДОБРОТИ"        ТУТ

                    Інформація про коронавірус ТУТ

ДЕНЬ СІМ'Ї

Сім’я, родина, рід – Які слова святі.

 Вони потрібні кожному в житті. 

Якщо зміцніє хоч одна родина

Міцніша стане наша Україна

 Сім'я  -  первинне і найбільш активне джерело формування особи.

                                        "Новонароджені скрізь плачуть однаково.

                                          Коли ж вони зростають,

                                        у них виявляються                                                                                                                неоднакові звички. 

                                           Це - результат виховання".

                                                                           Сюнь-Цзы.

Сім'я для дитини - це первинне і найбільш активне джерело формування особи. Вона зберігає прийняті в ній погляди, традиції, установки, зразки поведінки.

Сімейне виховання - це процес свідомого формування батьками духовних і фізичних якостей дітей відповідно до вимог суспільства.

Сім'я грає велику роль у вихованні дитини. Правильне виховання повинне формувати відповідальну, самостійну, зацікавлену особу з цінностями-цілями, що склалися, життєвими планами, здоровими способами отримання задоволення, власним досвідом перемог і повагою до себе. Батьки повинні підтримувати довірливі стосунки з дитиною, але в той же час постійно контролювати його поведінку, уникаючи при цьому надмірної опіки.

З одного боку, сім'я - це велике щастя, сприятливий чинник для духовного зростання людини, але це також може бути одним з чинників пригнічення дорослішаючої особи. Багато батьків сприймають дитину тільки як суб'єкта, зобов'язаного реалізувати мрії, які вони самі не змогли виконати у своєму житті. Мимоволі дитина стає частиною (продовженням) своїх батьків. Які батьки, нібито з кращих мотивів, хочуть, щоб спадкоємці виконували їх власні нереалізовані плани, проекти. Якщо мати або батько - особа авторитарна, то у них виникає почуття, що діти - це частина їх власного " Я", і тим самим, вони обмежують дитину в його незалежності.

Види сімей

 - Сприятливі

 - Менш сприятливі

 - Несприятливі

 - Нейтральні сім'ї

Основні умови успішного сімейного виховання

1) Батьки повинні добре знати своїх дітей,

2) Не можна концентруватися тільки на недоліках дитини або його успіхах.

3) Важлива умова - авторитет батьків. Макаренко визначає авторитет, як таке нормальне взаємовідношення батьків і дітей, коли діти, поважаючи своїх батьків і вірячи їм, підкоряються їх волі, їх вимогам і вказівкам.

4) Важлива умова виховання - режим дня. При розподілі часу необхідно враховувати закони фізіології вищої нервової діяльності.

5) Контроль батьків за якістю виконання доручень має бути тактовним, а ненав'язливим. Особливе місце у вихованні дитини займає читання (наприклад, казки формують естетичні і моральні почуття). Необхідно закріплювати інтерес до книги.

6) Важлива умова успіху самого виховання - облік батьками особливостей, віку і статі дітей.

7) Важлива умова - спостереження за взаємовідносинами своїх дітей з товаришами.

8) Єдність вимог з боку усіх дорослих в сім'ї, школі - умова ефективного виховання.

  В сім'ї дитина вперше засвоює норми моралі, навики спільної праці, формуються життєві плани дітей, естетичні ідеали, виховується любов до України.

  Батьківщина починається з сім'ї і найважливіші риси та якості громадянина зароджуються в сімейному вихованні, діти - продовження не тільки нашого роду, а й нашого соціального ладу, наших завоювань і благородних намірів. І від того, які духовні цінності візьме від нас молодь, залежатиме майбутнє нашого народу і суспільства.

  Яку б дорогу не вибирали наші діти, вони, безумовно, займуть належне місце в житті, якщо у них буде виховане почуття громадянської відповідальності, високі моральні якості і справжнє працелюбство.

  Батьки - найкращі вихователі, а тому, насамперед, вони відповідають перед власною совістю, народом, державою за виховання своїх дітей. Саме в сім'ї складаються і поступово змінюються ті або інші життєві установки особистості, котрі й визначають сутність її духовності, її моральне обличчя.

  Оскільки мета виховання підростаючого покоління — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

 Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті.

  Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.

  Справжнім авторитетом користуються батьки, які сумлінно ставляться до праці, до сімейних обов'язків, активні в громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люблять їх, цікавляться їхніми шкільними та позанавчальними справами, поважають їх людську гідність, водночас виявляючи до них належну вимогливість.

  Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні перекладати на них свої батьківські обов'язки. Дитині потрібні ті й ті. Сімейне виховання повноцінне лише за розумного поєднання виховного впливу першовихователів — батьків та багатих на життєвий досвід помічників і порадників — дідусів і бабусь.

  Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Людяність виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому.

  Виховання дітей в сім'ї не завжди успішне. Негативний вплив на нього мають об'єктивні (неповна сім'я, погані житлові умови, недостатнє матеріальне забезпечення) та суб'єктивні (слабкість педагогічної позиції батьків) чинники. Найвагомішою серед об'єктивних причин є неповна сім'я, яка з'являється в силу того, що в усіх вікових групах від 20 до 50 років смертність чоловіків більш як утричі вища, ніж жіноча, а у віковій групі 30—34 роки — в чотири рази. Разом з великою кількістю розлучень це призводить до збільшення кількості сімей, у яких мати (рідко — батько) виховує дітей сама. У неповній сім'ї процес виховання ускладнюється, оскільки діти значну частину часу бездоглядні, неконтрольовані, перебувають на вулиці, нерідко контактують з аморальними людьми.

  Негативно позначаються на вихованні дітей і погані житлові умови сім'ї. Як свідчать дані спеціального обстеження, в Україні більше половини молодих сімей не мають окремого житла навіть через 10 років подружнього життя, майже половина сімей проживає з батьками в незадовільних для виховання дітей житлових умовах. У таких сім'ях батьки часто не можуть забезпечити дитину постійним робочим місцем, тому їй важко зосередитися над завданням, з'являється роздратованість, незадоволення, а згодом і небажання виконувати його.

  Значна частина сучасних сімей припускається помилок у вихованні дітей. Родини, які продукують так званих педагогічно занедбаних дітей, з погляду педагогіки можна поділити на такі три групи: педагогічно неспроможні, педагогічно пасивні та антипедагогічні.

  Перша група — сім'ї, в яких батьки намагаються виявити певну активність у вихованні дітей, проте роблять це невміло, їх виховний вплив непослідовний, педагогічно необгрунтований. Найчастіше вони керуються власним досвідом, якого набули, коли свого часу їх виховували батьки (авторитарний стиль, обмеження свободи, погрози і покарання або вседозволеність, потурання примхам).

 Друга група — сім'ї, які не виявляють особливої активності у вихованні дітей, тобто педагогічно пасивні. Вони з об'єктивних (хвороба, зайнятість, часта відсутність) або суб'єктивних (відсутність єдиної точки зору на виховання, розлад між батьками, часті конфлікти та ін.) причин не можуть належним чином виховувати дітей. У таких сім'ях стосунки між батьками напружені, конфліктні. За сімейними негараздами вони не знаходять часу для виховання дітей, втрачають контроль за ними.

  Третя група — сім'ї, що характеризуються антипедагогічними, аморальними умовами виховання дітей. У таких сім'ях панує дух неповаги до правил моралі та вимог законів. Батьки своєю поведінкою (пияцтво, злодійство, розпуста тощо) створюють у сім'ї антипедагогічну обстановку, намагаються виправдати відхилення від норм поведінки у своїх дітей, протиставляють вимогам школи свої сімейні вимоги.

  У сучасних умовах склався ще один тип сімей, що потребують особливої уваги з боку школи, — сім'ї, в яких батьки займаються бізнесом. Вони забезпечують дитину всім, про що тільки вона може мріяти. Однак на виховання їм бракує часу, тому вони передоручають цю справу гувернанткам. У школу й зі школи дітей возять на авто. Батьки не дозволяють їм гратися у дворі з однолітками, підбирають для них друзів лише зі свого кола. Витрачання грошей дітьми ніхто не контролює. Для них у сім'ї не існує слова «не можна», тому вони ігнорують і шкільну дисципліну. Батьки ж трактують її як посягання на свободу їх дитини.

     Категорично і однозначно визначав роль батьків у вихованні дітей Ж. Руссо. Він вважав, що той, хто не може виховувати дітей, не повинен їх мати, і ні бідність, ні робота, ні повага людей не позбавляють батьків від обов’язку виховувати самому своїх дітей, а Котляревський у поемі "Енеїда” гнівно засуджував тих батьків, які хибно виховували своїх дітей:

Батьки, які синів не вчили,

А гладили по головах,

І тільки знай, що їх хвалили,

Кипіли в нефті в казанах.

   Батьки — найперші вихователі. Час повернути дітей сім’ям і сім’ї дітям, час припинити конфронтації між школою і сім’єю. Батьки повинні відповідати перед власною совістю, народом, державою за виховання власних дітей. Колись так і було. Сім’я — це народ, нація в мініатюрі. Від рівня її культури залежить і рівень культури, вихованості дітей. Саме тут формуються людяність, духовність, гідність, а також культ матері і батька, бабусі і дідуся, культ роду і народу.

   Не випадково народна педагогіка надає першорядного значення виховному клімату сім’ї як основному чиннику формування особистості. "Нащо клад, коли в сім’ї лад”, — кажуть у народі, а цей вислів несе в собі глибокий педагогічний зміст. Часто можна чути і таке: добра та сім’я, де виростають добрі діти. Цим підкреслюється та особлива роль, яку відіграє у вихованні дітей загальний клімат сім’ї, її настрої, звичаї, спрямованість. 

  Чітко визначився в народній педагогіці такий могутній чинник формування особистості, як виховання прикладом: "Бурчання наскучить, приклад научить”, "Добрий приклад кращий за сто слів”, "Приклад кращий за правило”. У цих висловлюваннях розкривається схильність дитини наслідувати старших брата чи сестру, матір чи батька, сильнішого чи розумнішого товариша та народна виховна практика наслідування за принципом "роби так, як я”.  

Найкращі наслідки у вихованні дітей може дати співпраця родини і навчального закладу. Це дозволяє дотриматись єдності у напрямах і методах виховання.

13 травня - День кульбаби

В небесного сонечка

Квітне в травах донечка.

Запашна у неї шапка.

Ім’я в донечки – Кульбабка.

          12 травня - День медичної сестри

Таку професію може вибрати людина по- справжньому  добра,чуйна, уважна,не байдужа до чужої біди.. Так нехай же і вам в повсякденному житті зустрічаються тільки такі ж душевні люди. Бажаємо, щоб ваша праця в нашій країні оцінювалася гідно. Щастя, любові та всіх вам благ, дорогі медичні сестри!

Матусю, єдина,

Матусю рідненька,

Щоб ти не хилилась в журбі

І в осінь, і взимку, весною і влітку,

Щастя й здоров'я тобі.

Уклін тобі, мила матусю, лебідко,

За щирість, за ніжність, 

За ласку й тепло.

Хай сонце сміється, 

Хай все удається тобі!

https://drive.google.com/file/d/1tYXYh6uj23J_v9kbYgD1f9_RUDcyYbso/view?fbclid=IwAR32rz_GHT-Hq3aqVSOo0xuQm3MNalueumUWBEbc8PgZD69R6vri8r0o3Mw 

Квіти на граніті, на броні.

Сонце усміхається мені.

Поруч з ветеранами стою,

Наче клятву пам'яті даю.

Ветерани в світлій сивині

А нагрудях сяють ордени.

Пам'ять серця...

   Пам'ять  сивини...

Пам'ять тих, що

Не прийшли з війни.

Пам'ять - наче квіти на броні.

Сонце усміхається мені. 

    Міжнародний день миття рук

5 травня проводять Міжнародний день миття рук. З 2009 року, коли Програма ВООЗ з безпеки пацієнтів запустила нову ініціативу під назвою «Врятуйте життя: мийте руки». Ці травневі заходи у першій декаді місяця мають щорічний характер.

29 квітня — день особливий для всіх, хто живе у ритмі танцю. Адже у всьому світі він відзначається як Міжнародний день танцю.Ця дата обрана невипадково. 29 квітня 1727 року народився Жан Жорж Новер, великий французький балетмейстер, реформатор і теоретик хореографічного мистецтва, «батько сучасного балету».
Його вклад у розвиток танцю неоціненний. Завдяки цьому майстру танець став самодостатнім видом мистецтва, справжнім дійством, мистецьким шедевром.
Тому щиро вітаю всіх, хто не уявляє свого життя без танцю, хто йде по життю, танцюючи, хто не може втриматися, коли чує музичний ритм, і, не маючи змоги протистояти покликові душі, робить невимушені па. Танцюйте, виражайте себе, показуйте в танці всю свою сутність, живіть в ритм танцю!

Хай збудеться дитяча мрія
Бажаєм усім ДОБРОТИ!
У серці палкіл і гарячим
ІЇ по життю пронести!

Я - всього лиш дитина Та мрія доросла моя: Хочу, щоб кожна людина Любила життя так, як я! Хочу, щоб в небі веселка Місточком до сонця була І дружба, щоб завжди від серця До іншого серця вела. Хочу, щоб сонце світило Усій дітворі на Землі, І разом під повним вітрилом Дорослі йшли і малі. Хочу гасати по полю, Де квітнуть волошки й жита. І вірю в щасливую долю Бо дуже люблю я життя!